Ви тут
Домашня > Вибір редактора > П’ять історій про вулицю і пам’ятник Гоголю у Полтаві

П’ять історій про вулицю і пам’ятник Гоголю у Полтаві

До 208-ї річниці від дня народження Миколи Гоголя маємо для вас п’ять історій про пам’ятник письменникові у Полтаві та вулицю його імені.

 Пам'ятник Гоголю в Полтаві

Як на пам’ятник гроші збирали
Пам’ятник Гоголю міг з’явитися у Полтаві ще до революції 1917 року. Письменник помер задовго до подій початку 20 століття – 1852 року. Ще за життя він став класиком, саме тому ідея встановлення пам’ятника видатному землякові народилася в Полтаві ще за розквіту царизму, а саме — 1907 року. Спорудити монумент хотіли до сторіччя від дня народження митця (1909 року). Оголосили збір грошей, але справа, вочевидь, ішла зі скрипом. Плюс були підозри до ініціаторів ідеї, тому на “допомогу” прийшла поліція. “Збирали” ретельно, як водилося тоді, зі штампами і підписами. Таке меценатство теж результату одразу не дало, бо за два роки після початку земська управа відзначала, що грошей все одно недостатньо. Загалом аж тільки до 1913 року змогли зібрати 29 258 карбованців 25 копійок. Вартість пам’ятника тоді оцінювали у 25-27 тисяч.

Як Гоголя Полтаві “подарували”
Спочатку монумент хотіли поставити перед театром. Але 1914 року почалася Перша світова війна – і з планами культурними довелося зачекати. Так само припинили збирати гроші. Куди вони поділися потім — невідомо, адже у джерелах указується, що бронзову скульптуру Гоголя автор — Леонід Позен — містові подарував 1915 року, після двох літ праці. Саме так — подарував.

Письменника він зобразив із олівцем та записником. Той сидить у задумі, поклавши одну руку на коліно і накинувши плащ на плечі.

Як юрист і сенатор пам’ятник створив

Автор пам’ятника — Леонід Позен, на чию честь у Полтаві назвали провулок. У Леоніда Позена, котрий також створив монумент Котляревському по сусідству, спеціальної художньої освіти не було. Він народився на Полтавщині, в селі Оболонь (тепер це Семенівський район) у родині відставного штабс-капітана. Його дідом був Михайло Позен, син лікаря, царський службовець, таємний радник, а потім статс-секретар. Таємний радник за тодішньою “Табеллю о рангах” відповідав, приміром, званню генерал-майора або генерал-лейтенанта в армії і був третім в ієрархії цивільних чинів.

Позен. Картина художника Миколи Ярошенка
Позен. Картина художника Миколи Ярошенка

Статс-секретар узагалі вважався вкрай престижним титулом, його власники мали право особистої доповіді імператору чи імператриці. Михайло Позен – дворянин, поміщик, мав навіть свій герб (очевидно, його мав і онук Леонід). Він вийшов у відставку, отримав родовий маєток Оболонських (від нащадків представника української генеральної старшини за гетьмана Кирила Розумовського) — і там, у тому маєтку в сина Володимира народився Леонід Позен.

Герб родини Позен
Герб родини Позен

Майбутній скульптор виявляв хист до творчості з дитинства. Пишуть, що любив ліпити фігурки з хліба, захоплювався опішнянськими глиняними іграшками. До 15 років він учився вдома, потім у 15 років вступив до Полтавської гімназії, після того – до Харківського університету, а за рік перевівся до Санкт-Петербурзького університету. Працював у сфері юстиції, потім пішов на держслужбу і 1876 року був направлений до Полтави, де пропрацював до 1891, поїхавши потому до столиці.

У столиці він зробив значну кар’єру в юстиції та держслужби, набувши “дідових” титулів статського і таємного радника. А паралельно продовжував свою діяльність у якості скульптора, на початку 1900-х років створивши пам’ятник Котляревському, а 1915 – Гоголю.

З 1912 року Позен став сенатором у Законодавчих зборах, досягши піку свого політичного життя за дев’ять років до смерті в щойно перейменованому Петрограді. Для такої людини не було проблемою безплатно подарувати містові своєї юності та молодості цілий пам’ятник, що він і зробив 1915 року.

Як комуністи Гоголя увічнювати не хотіли
Установити пам’ятник одразу, як ми вже писали, не вдалося через Першу світову. А от потім монумент провалявся майже 20 років просто як шмат бронзи на одному зі складів. Більшовицька пролетарська совість не дозволяла встановлювати пам’ятник дворянину, ким був Гоголь. І лише 1934 року, до 125-річчя від дня народження письменника монумент таки встановили на залізобетонному постаменті.

Якою була вулиця Гоголя до появи пам’ятника
Після того пам’ятник проіснував до нашого часу з двома невеликими ремонтами. Зараз він знаходиться на вулиці Гоголя між її перехрестями з вулицями Героїв Небесної Сотні та Шевченка.

А в часи імперії вулиця Гоголя називалася Іванівською, пролягала від Дворянської (зараз Пилипа Орлика, де колишня синагога, а нині філармонія) до Новополтавської (нині Шевченка). Вулиця Соборності тоді звалася Олександрівською, ця частина вулиці Небесної Сотні була Малопетровська, а Пушкіна, з якою перетинається Гоголя – Харчовою і далі Кузнецькою (це якраз від перехрестя і далі в бік Сінної).

І нині ця вулиця зберігає старовинну забудову кінця 19-го століття, якщо, звісно, не звертати увагу на офісні центри й готель “Палаццо”. Про синагогу-філармонію ми вже згадували, також тут був єврейський квартал. На місці театру, який спорудили в 50-х роках 20 століття, простягалися торгові ряди. У магазині “Домінік” була лавка заможного єврея Мойсея Замойського. Нинішній “Міськбудпроект” — це колишній ресторан “Монголія” з номерами, єдиний тоді в місті.

1901 року неподалік від пам’ятника Гоголю був збудований освітній будинок імені Гоголя, в якому розміщувався тодішній театр, зараз це кінотеатр “Колос”, якраз поруч із ним хотіли звести пам’ятник письменникові. Того ж року спорудили і нинішній архів, а тоді – суспільну бібліотеку та частину земського краєзнавчого музею. Зараз це перетин вулиць Гоголя і Пушкіна. Далі аж до перехрестя з вулицею Шевченка простягалися торгові ряди, а магазин “Дружба” — це колишній прибутковий дім, який зберігся з тих часів.

Євген БРИЖ

Джерело

Для нас важлива Ваша думка

Top