Ви тут
Домашня > Туристичні маршрути > Автомобільні маршрути > Автомобільно-велосипедний маршрут “Перлини Диканьки”

Автомобільно-велосипедний маршрут “Перлини Диканьки”

Маршрут пролягає мальовничим і загадковим селищем міського типу Диканька. Мета туристичного маршруту “Перлини Диканьки”: ознайомлення з пам’ятками архітектури, історії та природи Диканьки, проведення фотосесій.

Загальна протяжність маршруту 7 кілометрів. Тривалість 2-3 години.

Маршрут розроблено для автомобільної, автобусної чи велосипедної подорожі.

Тріумфальна арка
Тріумфальна арка в Диканьці. Фото Yurii-mr

А. Тріумфальна арка побудована у 1820 р. коштом князя Віктора Павловича Кочубея на честь зустрічі і перебування царя Олександра І. Арку вважають єдиною пам’яткою на землях сучасної України, пов’язаною з увічненням пам’яті про війну і перемогу над військом Наполеона у війні 1812 року. В подальшому використовувалась як парадний в’їзд до садиби Кочубеїв зі сторони шляху Полтава — Гадяч Пам’ятка архітектури національного значення.

Споруда зведена на зразок римських тріумфальних арок. Її композиція побудована на традиційному тридільному членуванні з арковим центральним проїздом шириною 3,38 м та прямокутними, з арковими перемичками боковими проходами шириною по 1,74 м. Тріумфальна арка має 8 колон, що підтримують антаблемент та карниз з модульйонами доричного ордеру, центральна частина якого завершується трьохярусним аттиком.У нішах, над бічними крилами, первісно знаходилися бронзові барельєфи, на яких були зображені події Російсько-французької війни 1812 р.

При проведенні реставраційних робіт у 1954 та 2008 роках барельєфи не було відновлено, оскільки не збереглося навіть їх зображення

Миколаївська церква в Диканці.
Миколаївська церква в Диканьці. Фото Maxim Bielushkin

B. Миколаївська церква із дзвіницею – храм в ім’я Св. Миколая збудований в лісі на місці дерев’яної церкви в стилі класицизму у 1794-1797 роках Віктором Павловичем Кочубеєм за проектом Миколи Львова.  Пам’ятка архітектури національного значення. У підвалі влаштовано родинну усипальницю-склеп Кочубеїв.

У 1810–1827 роках за проектом архітектора Луїджі Руска збудована двоповерхова дзвіниця.

Сучасного вигляду церква набула після ремонтних робіт у 1862 та 1867 роках: цегляна, майже кругла в плані, однобанна, з виступаючою прямокутною вхідною лоджією, прикрашеною чотирьохколонними портиками доричного ордеру із трикутним фронтоном. Споруда скомпонована у вигляді двох циліндричних об’ємів. Зовнішній перекритий лучковим склепінням, внутрішній — системою подвійного куполу. Обидва куполи спираються на кільце стін, полегшене вісьмома арковими прорізами. Стіни мають двоповерхове членування.

До 1917 року у храмі зберігалася чудотворна ікона св. Миколая. Під час Жовтевого перевороту ікону було втрачено. Дослідники вважають, що саме завдяки цій іконі з’явився на світ відомий письменник Микола Васильович Гоголь. Адже його мати Марія Іванівна Гоголь-Яновська за 30 верст з Василівки (нині Гоголеве) ходила в церкву до цієї ікони і годинами молилась біля неї щоб зняти прокляття з своєї сім’ї, бо перші дві її дитини народились мертвими.

Кочубеївські дуби
Кочубеївські дуби

С. Кочубеївські дуби – кілька вікових дубів, що збереглися від старовинної діброви, що оточувала родовий маєток Кочубеїв. Пам’ятка природи. Дуби-велетні мають вік 600—800 років. Діаметр стовбурів 1,5-1,8 м, висота — 20-22 м.

Хто посадив кочубеївські дуби достеменно невідомо. Існує декілька версій. Згідно з однією, дуби як алею ніхто не саджав, а Кочубеї тільки прорубали рівні просіки по обидва боки від дубів для проїзду. За іншою версією, дубова алея, яка прикрашала в’їзд до садиби Кочубеїв була посаджена полтавським полковником Іваном Іскрою, і генеральним суддею Василем Кочубеєм до дня народження останнього, ще до Полтавської битви.

У 1861 році дубова алея налічувала 68 дерев. Місцями вона переривалася. В різних рядках її росло 7, 19, 42 дуба (до яких входило і три нині уцілілих велетні). Крізь алею простяглася дорога, що повертала від нинішньої автотраси Полтава — Гадяч напроти села Проні і вела через Миколаївський ліс прямо до князівської садиби.

Документація на дуби ведеться лише з початку сорокових років минулого століття. Відповідно до неї у ряду було п’ять дерев. Одне з них, яке виділялося найбільшими розмірами, так званий Маріїв дуб, або дуб Мазепи, що ріс у вибалку неподалік дзвіниці Миколаївської церкви в 1934 році підпалила блискавка і він згорів. За народною легендою, саме під ним юна Маруся-Мотря Кочубеївна чекала свого коханого — гетьмана Івана Мазепу.

Нині під охороною держави знаходяться останні чотири дуби. Три з них ростуть рядком, один окремо, ближче до Диканьки.

Бузковий гай. Диканька.
Бузковий гай. Диканька.

D. Бузковий гай. За легендою, рід Кочубеїв дуже потерпав від туберкульозу, і лікар порадив графу Віктору Павловичу Кочубею посадити для його невиліковно хворої дочки Ганнусі бузковий гай, щоб його повітря хоч трохи продовжило її життя. У 1822 році на місці ями з якої видобували глину для місцевого цегельного заводу висадили 40 сортів саджанців, привезених з різних куточків Європи. Коли гай зацвів, він виглядав так чудово, що дочка, здавалось, почала одужувати. Але зів’яло море квітів і згасло й життя дівчини. А душа її залишилась у бузковому гаю, де кожної весни солов’ї співають їй найкращих пісень.

Вже понад 200 років на початку травня цвіте і пахне в Диканьці чудовий бузковий гай, перетворюючись на місце туристичного паломництва. В жодному куточку світу не можливо побачити таку кількість бузку в одному місці.

Бузковий гай – пам’ятка природи площею 2 гектари. Поблизу нього проходить щорічний фестиваль “Пісні бузкового гаю.

Свято-троїцька церква
Свято-троїцька церква. Диканька. Фото Ejensyd

E. Свято-троїцька церква побудована 1780-го року у стилі пізнього бароко, хрещата за поземним планом (архітектор невідомий). Саме Троїцьку церкву пов’язують із письменником Миколою Гоголем: нібито, саме тут бував коваль Вакула з повісті «Ніч перед Різдвом». У цій же церкві 1908 року настоятель отець Костянтин, батько Василя Короліва Королів Костянтин Іванович (рос. Корольов), обвінчав Олексу Діхтяра і Варвару Корольову (написання прізвища було саме таке — на російський зразок), що була двоюрідною сестрою Василя.

З висоти пташиного польоту будівля церкви має форму хреста. Кути церкви оформлені пілястрами та прямокутними колонами. Стіни з великою кількістю ліпних прикрас завершуються високими карнизами. За композицією відноситься до однокупольних церков і має чотири напівкупола. Церква виділяється витонченим декором, всередині церкви розкішний інтер’єр, близький до классичної церкви минулого століття. Пам’ятка архітектури національного значення.

 

 

Для нас важлива Ваша думка

Top